Уже в самій назві даної методики розкрита її змістовна спрямованість і позначений предмет здійснюваних з її допомогою досліджень. Складова її суть експериментальна процедура була запропонована, розроблена і неодноразово апробована в рамках теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групах.

Необхідність створення такого методичного інструментарію диктувалася нагальними потребами самої соціально-психологічної дослідницької практики. Справа в тому, що широко застосовуються в соціальній психології процедури соціометричного і референтометроного опитувань, даючи можливість виявити реальну картину міжособистісних переваг в групах, не дозволяють скільки-небудь змістовно відповісти на питання про те, що ж стало підставою того чи іншого вибору або відкидання. Іншими словами, обмежившись лише визначенням соціометричною і референтометричною внутрішньогруповою структурою, експериментатор залишає за рамками аналізу ті причини, які призвели до формування саме такої статусної ієрархії.

Тут слід спеціально обумовити, що в даному випадку на пряме запитання про те, чому в ході референтометричної або соціометричної процедури досліджуваний надав перевагу тому чи іншому товаришеві по групі, далеко не завжди дає щиру відповідь. Крім того, як показують спеціальні дослідження, люди нерідко самі до кінця не усвідомлюють і не розуміють, чому одна людина їм імпонує, а іншого вони активно не сприймають. У зв'язку з цим спроба одержати необхідну інформацію відкритим, «лобовим» опитуванням, як правило, призводить до того, що замість справжнього мотиву вибору пред'являється набір мотивувань, що не стільки розкривають дійсний стан справ, скільки приховують лежить за фактом кожного конкретного міжособистісного вибору психологічну реальність.

Все вищесказане і диктувало нагальну необхідність створення саме непрямої процедури опитування для виявлення мотиваційного ядра міжособистісних виборів в малих групах.

Опис методичної процедури. Методична процедура виділення мотиваційного ядра міжособистісних виборів передбачає проведення двох основних, власне експериментальних етапів.

На першому з них за допомогою або соціометричною, або референтометричної процедури з'ясовується картина внутрішньогрупових міжособистісних переваг. Іншими словами, на цій стадії соціально-психологічного обстеження експериментатор видобуває достовірну інформацію про статус (соціометричним або референтометричним) кожного члена групи. На основі отриманих емпіричних даних експериментатор становить впорядкований список групи, що відображає її рангову статусну структуру. Таким чином, на першому місці в цьому списку виявляється член групи, який отримав найбільшу кількість міжособистісних виборів від своїх товаришів, а на останньому місці - той, хто отримав таких виборів найменше число.

На другому експериментальному етапі розглянутої методичної процедури кожен досліджуваний повинен скласти спискові ряди своєї групи, впорядковані за певними якостями. При цьому кожен досліджуваний виконує інструкцію, згідно з якою він повинен позначити цифрою «1» того члена групи, у якого дане якість виражено сильніше, ніж у решти його товаришів, цифрою «2» того, у кого це якість виражено дещо слабше, ніж у першому , але сильніше, ніж у всіх інших членів групи. І так далі. Зрозуміло, що останнім порядковим номером у цьому списку буде позначений той, кому дана характеристика, на думку опитуваного, найменше підходить. Набір якостей визначається експериментатором і залежить, як правило, від цілей дослідження, специфіки групової діяльності і т.д. В результаті виконання такого завдання кожен досліджуваний складає таке число ранжируваних облікових рядів своєї групи, яка відповідає кількості характеристик, запропонованих експериментатором в якості підстав для ранжирування. Потім вся сукупність індивідуально складених списків по окремому якості зводиться в загальногруповий список по даній характеристиці.

Таким чином, в результаті проведення двох процедурних етапів експериментатор одержує можливість порівняти ранговий статусний ряд, збудований їм, виходячи з здійснених членами міжособистісних виборів на першому етапі, з кожним з складених ним за результатами другого етапу загальногрупових рядів по окремих якостям.

Обробка даних. Розглянемо спосіб обробки даних на конкретному прикладі: обстеження все тієї ж групи із семи осіб, членами якої є досліджувані А., Б., В., Г., Д., Е., Ж. Припустимо, що на першому експериментальному етапі дана група була обстежена за допомогою соціометричної процедури з використанням по суті справи, самого сильного соціометричного критерію - необхідності вибору партнерів у проективної ситуації вимушеного переформування групи. Припустимо, що в результаті було отримано наступний соціометричний упорядкований ряд: Б., Г., В., А., Д., Ж., Е. Таким чином, ми з'ясували, що найбільш високий соціометричний статус тут має Б., а самий низький - Е.

З метою отримати відповідь на питання про те, що лежить в основі подібного групової переваги Б. і відтісненої позиції Е., на другому експериментальному етапі досліджуваним пропонується виконати завдання згідно, наприклад, наступної подвійної інструкції, адресованої індивідуально кожному досліджуваному. Спочатку: «Вкажіть, з ким із товаришів по групі Вам комфортно, весело, з ким Ви найкраще проводите вільний час (в першу чергу, в другу, в третю і т.д.)?». Коли необхідні спискові ряди складені всіма досліджуваними, слід друга частина завдання: «Вкажіть, хто з товаришів по групі може надати Вам допомогу у важливій і складній справі, з ким Вам хотілося б опинитися в парі в ситуації ділових труднощів (в першу чергу, в другу, в третю і т.д.)?». Індивідуально складені ряди, отримані в результаті виконання досліджуваними першого і другого завдання, зводяться в загальногрупові відповіді. Таким чином, після завершення цієї процедури експериментатор розпоряджається трьома ранговими рядами:
• одним соціометричним впорядкованим;
• одним рядом, який являє собою список членів групи, ранжируваних за критерієм емоційної привабливості (умовно позначимо цей ряд символом «Е»);
• одним рядом, який являє собою список членів групи, ранжируваних за критерієм ділової привабливості (умовно позначимо цей ряд символом «Д»).

Тепер лише залишається оцінити ступінь близькості соціометричного упорядкованого ряду з кожним з двох інших рангових рядів. Якщо соціометричний ряд виявиться найбільш близький з рядом «Е», то з великою часткою впевненості можна говорити про те, що в основі міжособистісних виборів членами групи лежить мотив комфортного, емоційно-позитивного спілкування, побудованого, в першу чергу, на симпатії. Якщо ж з соціометричним поряд опиниться близький ранговий ряд «Д», то, ведучи мову про дану групу, можна говорити про ділову допомогу та прагненні до співпраці як про основну причину міжособистісних переваг і відкидання.

Для того щоб з'ясувати ступінь близькості рангових рядів, шляхом їх зіставлення виявити їх зв'язок, в дослідницькій практиці традиційно використовується статистичний прийом обчислення коефіцієнтів рангової кореляції. При цьому при вирішенні даного типу дослідницьких завдань використовується коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, який визначається за формулою:

rs=1—6Ed²/(n (n²—1),

де rs - коефіцієнт кореляції; d - різниця між рангами порівнюваних об'єктів; n - кількість зіставлених пар.

Для того щоб задовольнитися в значущості кореляції, іншими словами, отримати впевненість у достовірності виявленої між порівнюваними рядами зв'язку, необхідно провести ще деякі обчислення. З цією метою прийнято користуватися t-критерієм Стьюдента, який дозволяє оцінити рівень значимості отриманої кореляції і обчислюється за формулою:

де t - критерій Стьюдента для коефіцієнта кореляції: r - значення коефіцієнта кореляції; N - обсяг розглянутої вибірки.

Уявімо собі, що на запитання: «Вкажіть, з ким із товаришів по групі Вам комфортно, весело, з ким Ви найкраще спільно проводите вільний час (в першу чергу, в другу, в третю і т.д.)?». Члени умовної групи відповіли так, що отриманий в результаті узагальнення семи індивідуально складених списків ранговий ряд «Е» виглядає наступним чином: Б., В., Г., Д., Е., А., Ж. Припустимо також, що ранговий ряд «Д» впорядкований таким чином: В., Ж., Б., Р., Е., А., Д.

Занесемо ці дані і дані по соціометричному впорядкованого ряду в спеціально складену таблицю і обчислимо необхідні коефіцієнти рангової кореляції.

У даному випадку абсолютно очевидно, що соціометричні упорядкований ряд значно ближче ранговому ряду «Е», ніж ранговому ряду «Д». Більше того, табличне значення t при даному числі ступенів свободи (число ступенів свободи для коефіцієнта кореляції визначається як N-2) для рівня р<0,05 поступається показнику 2,85, але значно перевищує показник 0,68. А це дозволяє нам зробити висновок про те, що отриманий нами коефіцієнт кореляції 0,79 (на відміну від rs_д = 0,29) статистично достовірний на п'ятивідсотковому рівні. Таким чином, правомірно говорити про те, що в представленому випадку ми маємо справу з групою, в якій міжособистісна привабливість того чи іншого її члена у вирішальній мірі визначається не стільки його діловими якостями і здійсненим ним «внеском» у успіх спільної діяльності, скільки його здатністю добре організувати дозвілля, бути «душею компанії», умінням розвеселити товаришів і створити комфортну обстановку відпочинку і розслаблення. З великою часткою впевненості можна припустити, що саме завдяки цим якостям досліджуваний Б. і став у цій групі соціометричною «зіркою».

Зрозуміло, що аналогічним способом може бути виявлено мотиваційне ядро ​​і референтометричних виборів у групі.

І ще на одному моменті необхідно зупинитися, перш ніж завершити опис методики виявлення мотиваційного ядра міжособистісних виборів. Викладаючи і саму методичну процедуру, і спосіб обробки емпіричних даних, ми зупинилися на тому варіанті цієї методики, при якому результати дозволяють судити тільки про усереднені мотиваційних орієнтаціях групи. Але якщо на першому, власне соціометричним етапі опитування буде проведено в непараметричній формі (у цьому випадку експериментальне завдання не обмежує досліджуваних в кількості виборів, і тому кожен досліджуваний, по суті справи, становить соціометричний упорядкований ряд всієї своєї групи членства), легко можна з'ясувати мотиваційне ядро міжособистісних виборів, здійснених кожним членом групи. Зрозуміло, що використання такої модифікації методики, хоча і значно збільшує обсяг роботи по обрахунку емпіричних даних, дозволяє поглибити і деталізувати отримувану інформацію.