Для визначення кола осіб, чия думка важлива для даного індивіда і групи в цілому, розроблена методика «Референтометрія».

На першому етапі експерименту, результати якого представляють і самостійний інтерес, члени групи виробляють взаємооценкі один одного за певним набором якостей, наприклад: розумний, добрий, веселий, чесний, сміливий, товариський, ерудований, фізично сильний, витриманий, зовні привабливий, скромний, енергійний , працьовитий, владний, упевнений у собі, чуйний і т.п. На спеціальних опитувальних листах перераховані прізвища членів групи, а по горизонталі вгорі - якості, що підлягають оцінці. Оцінка ступеня вираженості у інших членів групи запропонованих якостей особистості проводиться за п'ятибальною шкалою, градуйованою від 1 (повна відсутність у оцінки досліджуваної даної якості) до 5 (яскрава виразність даної якості).

Потім членів групи просять уявити, що їх група підлягає розформуванню, і кожен член групи повинен відзначити знаком «+» три-п'ять членів своєї групи, з якими він особливо хотів би взаємодіяти далі, і знаком «-» тих три-п'ять осіб, з якими він міг би в разі необхідності розлучитися без жалю.

Через кілька днів починається основний етап: він проводиться в процесі індивідуальної бесіди експериментатора з кожним досліджуваним, в ході якої дають зрозуміти, що йому нададуть можливість ознайомитися з деякими оцінками, які йому дали товариші по групі. «Чия думка про себе Вам хотілося б дізнатися в першу чергу?» Далі з'ясовуються ще два прізвища. Ці дані заносяться в таблицю.

Експериментатор знайомить кожного з опитувальними листами обраних ним трьох досліджуваних за умови, що особа, чий опитувальний лист захотів подивитися досліджуваний, не заперечує проти того, щоб його оцінки стали відомі будь-кому в групі. Якщо людина не хоче, щоб його опитувальний лист був показаний тим товаришам, які захочуть його подивитися, то експериментатор повинен суворо дотримуватися правил нерозголошення даних, пославшись на небажання автора їх публікувати.

При обробці результатів підраховується кількість отриманих виборів, визначається референтометричний статус за формулою (1):

де С_i - референтометричний статус 1-го члена групи; K_1i - кількість перших виборів, отриманих 1-м членом; K_2i - кількість других виборів, отриманих 1-м членом; K_3i - кількість третіх виборів, отриманих 1-м членом; М - кількість членів у дослідженій групі.

За даними експерименту малюється карта референтометричної диференціації з виділенням «зірок», «улюблених», «ігноруючих» і т.п. (див. Метод соціометричних вимірів)

Список використаних джерел:
Сборник психологических тестов. Часть I: Пособие / Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2005. – 155 с. (с. 151)